ВККС:
досягнення і проблеми

Спільні індикатори ВККС і ГРД є першим кроком до розуміння того, які конкретні дії визнаються недоброчесними. До синхронізованої діяльності ще далеко, проте прогрес у цьому напрямку вже є.

Поки що їх 18, але будуть доповнення з урахуванням реальної практики під час кваліфоцінювання. ВККС та ГРД домовилися про системні зустрічі для продовження роботи над вдосконаленням індикаторів й вже провели декілька з них.

Комісія та Рада погодилися також взяти стандарт обґрунтованого сумніву при доказуванні невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. Наявність обґрунтованого сумніву щодо недоброчесності судді хоча б за одним індикатором за наявності чітких та переконливих доказів є достатньою підставою для звільнення судді.

Оскільки завершення кваліфоцінювання є серед ключових рекомендацій Єврокомісії, спільне рішення ГРД і ВККС — це потужний меседж про готовність відповісти на запит наших міжнародних партнерів та суспільства щодо очищення суддівського корпусу.

Попередній склад ВККС проводив співбесіди із суддями конвеєрним методом, іноді по 500 співбесід на місяць. Одна з колегій взагалі встановила антирекорд — 9 співбесід за 1,5 години, з яких найшвидша — 6 хвилин. Говорити про хоча б мінімальну якість таких співбесід не доводиться.

Однак новий склад Комісії підійшов до ситуації інакше. На першій зустрічі з ГРД ВККС домовилась про реалістичний план роботи, врахувавши як свої можливості для ретельної перевірки суддів, так і можливості ГРД.

За шість місяців роботи новий склад Комісії провів співбесіди з понад 100 суддів, й надав рекомендації на звільнення вже 22-ох суддів, а це близько 37% недоброчесних суддів, щодо яких завершено кваліфоцінювання. Варто враховувати, що ВККС з січня по травень 2024 року провела 434 співбесіди з кандидатами на вакантні посади суддів у місцевих судах, що суттєво вплинуло на темп кваліфоцінювання.

ВККС зазвичай інформує заздалегідь про дати інтерв'ю з конкретними суддями, надаючи ГРД достатній час для аналізу.

На жаль, за рік роботи ВККС так і не спромоглася налагодити систему збору інформації щодо суддів з державних реєстрів як для себе, так і для ГРД. Сподіваємося на якісні зміни в цьому процесі перед початком конкурсу до апеляційних судів.

За перші місяці проведення співбесід діяльність Комісії видається ефективною як з погляду виділеного часу на окрему співбесіду, так і щодо загальної організації розкладу співбесід. Однак зволікання щодо організації збору інформації з держреєстрів щодо суддів не дозволяють вийти на оптимальний темп кваліфоцінювання.

Після внесення головою ВККС змін до п. 22 Переліку відомостей, які становлять службову інформацію, Комісія ще до остаточного рішення ВРП оприлюднила всі рекомендації на звільнення. Такі рішення раніше належали до службової інформації та не публікувалися на сайті ВККС.

Попередній аналіз опублікованих рішень свідчить, що вони у своїй більшості вмотивовані. Прикладом обґрунтованого рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання є рекомендація на звільнення судді Ірини Єдаменко, колегія у складі членів ВККС Пасічника, Сабодаша, Чумака. Рішення має логічну структуру, з чітким відображенням кількості балів, які отримала суддя за кожен з критеріїв оцінювання (до речі, таку табличну форму відображення хотілося б бачити й в рішеннях, які готують інші доповідачі), з наведенням змісту висновку ГРД та чіткою мотивацією чому суддя отримала нуль балів саме за показником доброчесності. Комісія також навела інформацію надану ВО “Автомайдан” та використала її під час співбесіди.

Якісні рекомендації ВККС про звільнення суддів зменшать ризик ситуацій, коли ВРП або суд могли б визнати такі рішення відповідно необґрунтованими чи незаконними.

Публікація рекомендацій про звільнення суддів до їх затвердження ВРП зробила процес кваліфікаційного оцінювання відкритішим.

(!) Попри позитивні зрушення щодо обґрунтованості рішень, у практиці колегій ВККС відмічено тенденцію добору балів до необхідного мінімуму за рахунок критеріїв професійної етики та доброчесності, про що детальніше розповімо далі.

За результатами кваліфікаційного оцінювання попередній склад ВККС вніс 75 подань про звільнення суддів до ВРП. З 1584 суддів, що проходили етап співбесіди під час кваліфікаційного оцінювання, це становило 4,73%.

Новий склад Комісії за перших шість місяців завершив кваліфікаційне оцінювання 105 суддів, з яких надав рекомендації ВРП щодо звільнення 21 судді, тобто кожного 5-го. ВККС погоджувалася із Висновками ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики у 35,6% випадків.

Відповідно до Конституції України на посаду судді може бути призначений лише доброчесний суддя. Якщо ж в цьому є обґрунтований сумнів — такого судді не повинно бути в системі. Тому Комісія наразі на півдорозі до виконання вимог закону й запиту суспільства.

Свідченням руху ВККС у правильному напрямку є те що, Комісія:

застосовує загалом схожий підхід до формату проведення співбесід, незалежно від колегії чи судді;

зазвичай перевіряє інформацію, яку надають судді під час співбесіди та вживає заходів для отримання додаткової інформації;

уважно ставиться до можливого конфлікту інтересів членів ВККС з суддями, що проходять співбесіди;

співпрацює з ГРД;

проводить кваліфоцінювання відкрито, закриті частини засідання зазвичай обґрунтовуються;

публікує рекомендації на звільнення судді до фінального рішення ВРП;

визнає невідповідними посаді переважну більшість “суддів Майдану”;

затвердила Порядок формування і ведення досьє кандидата на посаду судді в електронній формі.

‍Сподіваємося, Комісія збереже позитивну динаміку та виправить недоліки, детальніше про які нижче.
‍
(!) Зазначимо, що наведені позитивні кроки щодо підготовки та самого проведення співбесід стосуються саме кваліфікаційного оцінювання суддів. На жаль, якість роботи Комісії з добору суддів на вакантні посади у місцеві суди залишається низькою.

Комісія часто не звертає увагу на відсутність переконливої інформації про джерела походження майна судді, членів сім’ї чи близьких осіб (п.п. 1, 2 Спільних індикаторів). Наприклад, згідно з висновком ГРД мати та теща судді Павла Коваленка, не маючи відповідного доходу, будували будинки, купували квартири та авто преміумкласу, якими потім користувався суддя та його дружина. Попри таку “щедрість” родичів, вони навідріз відмовлялися повідомляти судді ціну цього майна для декларування. Суддя Коваленко не зміг пояснити, як його родичі-пенсіонери змогли придбати майно на мільйони гривень, але Комісія визнала суддю таким, що відповідає посаді. Проти голосували члени ВККС Богоніс, Гацелюк, Пасічник та Чумак.

Суддю Сергія Бабія Етична Рада визнала таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності через порушення декларування майна, однак ВККС ухвалила протилежне рішення. Проти голосували члени ВККС Гацелюк, Дух та Мельник.

ВККС ігнорує закриття справ про нетверезе водіння за строками (п. 3 Спільних індикаторів). Це сигнал суддям діяти так само без страху покарання, що збільшує кількість ДТП, включно зі смертельними, через відчуття безкарності водіїв. Наприклад, суддя Аліна Гончарова закрила за строками як мінімум 26 справ щодо нетверезого водіння. За 2018–2020 роки суддя ухвалила понад 100 постанов про закриття справ за ст. 130 КУпАП і лише у 8 випадках притягнула правопорушників до відповідальності. Проти рекомендації судді на посаду голосували члени ВККС Омельян та Сабодаш.

Інший приклад — рішення про відповідність судді Педенко, яка затягнула до спливу строків 21 справу водіїв, які кермували напідпитку. У двох кейсах суддя навіть звільнила водіїв від відповідальності за малозначністю вже після того, як у законі була пряма заборона. Тобто рішення судді були банально незаконними.

Комісія в окремих випадках визнає суддів Майдану такими, що відповідають посаді (п. 4 Спільних індикаторів). Наприклад, у своєму висновку ГРД вказала, що суддя Лариса Радуцька позбавила учасника мирних зібрань під час подій Революції гідності права керування автомобілем на 4 місяці, а потім ще й забула згадати за це в декларації доброчесності. Проте Комісія зазначила, що під час співбесіди суддя Радуцька спростувала “будь-які обґрунтовані сумніви в невідповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання”, але не уточнила, яким чином. Проти визнання судді такою, що відповідає посаді проголосував лише член ВККС Ярослав Дух.

Аналогічно Ада Педенко ухвалювала рішення про стягнення штрафів з невинуватих осіб на підставі сфальсифікованих доказів у зв'язку з поїздкою до резиденції Віктора Януковича в Межигір'ї 29.12.2013 року. Проти успішного проходження суддею кваліфікаційного оцінювання проголосували тільки члени ВККС Богоніс, Омельян та Чумак.

Попри заявлену боротьбу з академічною недоброчесністю (п. 18 Спільних індикаторів), Комісія обмежується хіба короткими питаннями на співбесіді, зокрема не відреагувала на академічну недоброчесність судді Олени Ковальчук. У висновку ГРД йшлося про фальсифікації, зокрема вказання цитат, яких немає у зазначеному суддею джерелі. Під час співбесіди Ковальчук не пояснила, як могла користуватися англомовними джерелами 80-х років у вигляді сканів, не володіючи англійською мовою. Вона також не знала, як розшифровується назва наукової бази, про яку згадувала у джерелах своєї роботи. Проти рішення рекомендувати Олену Ковальчук на посаду судді голосували лише члени ВККС Дух, Кобецька, Сабодаш і Чумак.

А, наприклад, суддя Олександр Гришко на співбесіді не зміг назвати закордонне видання, в якому публікував результати дослідження. Також суддя не обґрунтував необхідність використання численних джерел російською, які взагалі не стосуються теми дисертації. Навіть в анкетах, які містяться у досьє судді, Гришко “приховував”, що займається науковою діяльністю. Попри ці факти ВККС визнала суддю Гришка таким, що відповідає посаді. Проти такого рішення голосували лише члени ВККС Кобецька та Сабодаш.

Нам відомо, що ВККС та ГРД проводять спільні зустрічі для подолання розбіжностей у застосуванні критеріїв. Сподіваємося, що за результатом цих зустрічей інституціям вдасться прийти до спільного знаменника або принаймні зі змісту рішень буде зрозуміло, чому та чи інша позиція ГРД не сприймається Комісією.

Рішення окремих колегій ВККС не містить жодних мотивів відхилення висновків ГРД. Вони побудовані за схемою: 1) виклад позиції ГРД; 2) виклад пояснень судді; 3) перехід Комісії до виставлення балів. Тож ВККС уникає власних оцінок обставин, про які повідомила ГРД, і пояснень судді.
‍
Є також випадки, коли колегія ВККС відхиляє аргументи ГРД про порушення однією фразою «не підтвердилися» й не викладає мотивів такої оцінки. Прикладом є рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді Радуцької. У своєму висновку ГРД вказувала, що суддя була причетна до незаконного переслідування учасників мирних зібрань під час подій Революції гідності, не повідомила про це в декларації доброчесності, а також навела низку інших фактів, які колегія у складі членів ВККС Сидоровича, Волкової, Кидисюка та Омельяна  детально переповіла у своєму рішенні. А потім відповіла одним реченням.

Іншим прикладом є рішення колегії ВККС (Гацелюк, Коліуш, Мельник) щодо судді Капітонова. У висновку ГРД звернула увагу, що суддя у складі колегії виправдав т. зв. голову Верховного Суду «ДНР» за звинуваченням в участі у діяльності терористичної організації. Зокрема Капітонов у рішенні зазначив, що “не надано доказів існування самої терористичної організації”. Це рішення згодом скасувала апеляція, яка ухвалила обвинувальний вирок, підтриманий Верховним Судом. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оцінка доказів судом першої інстанції «була необ'єктивною та однобокою». Попри позицію вищих судів, які вже надали оцінку законності судового рішення, колегія ВККС відмовилася давати оцінку діям судді під час ухвалення свого рішення, ніяк це не обґрунтувавши.

Ця тенденція притаманна не всім колегіям ВККС, але кидає тінь на роботу всього органу.

Новий склад ВККС наголошує на прозорості й відкритості своєї роботи. Однак приховування аргументів, відхилення зауважень громадськості щодо доброчесності суддів не дозволяє зрозуміти, які порушення вважаються суттєвими, та як перевірялися факти недоброчесності. Це свідчить, що окремі члени Комісії не виконують свою роботу належним чином.

Відповідно до закону формування і ведення суддівського досьє має здійснюватися в автоматизованій системі. Однак вона досі не створена, хоча за законом мала почати працювати ще у 2017 році.

До повномасштабного вторгнення досьє публікували з використанням звичайних інструментів Google-Диску. Їх зберігали у форматі PDF без розпізнавання тексту. У досьє було приховано більше інформації, ніж того вимагає закон. Попередній склад Комісії зазвичай не оновлював суддівські досьє.

Новий склад ВККС все ще не виконав вимоги закону щодо надання відкритого загального доступу (за винятком персональних даних, медичних відомостей, державної таємниці тощо) до суддівських досьє на своєму вебсайті.

Ми розуміємо логіку рішення про тимчасове закриття публічного доступу до суддівських досьє на початку повномасштабного вторгнення. Однак зміна ситуації вимагає перегляду цього підходу аналогічно до відкриття Е-декларацій про майновий стан восени 2023 року.

На офіційний запит до ВККС ми отримали відповідь, що станом на 06.03.2024 року відновлення загального доступу до підрозділів офіційного вебсайту Комісії з суддівськими досьє на засіданнях ВККС не розглядали. Відповідне питання вже було включено до порядку денного. Будемо стежити, яким саме буде рішення Комісії.

Також ВККС надає членам ГРД доступ до суддівських досьє в електронному вигляді із затертими персональними даними та іншою чутливою інформацією. Однак повний доступ до досьє можливий лише у паперовому вигляді за письмовою заявою й тільки у приміщенні ВККС. Відсутність віддаленого повного доступу до досьє судді не сприяє продуктивній роботі ГРД.

Комісія вже затвердила Порядок формування і ведення досьє кандидата на посаду судді в електронній формі (доповідач Роман Сабодаш). Чекаємо аналогічного кроку щодо всіх досьє суддів.

ВККС декларує відкритість своєї роботи, однак фактичний доступ до суддівських досьє обмежений, що не відповідає вимогам закону. Відсутність автоматизованої системи та надання досьє лише в паперовому форматі ускладнює роботу ГРД і підриває прозорість кваліфікаційного оцінювання.

Положення про порядок та методологію проведення кваліфоцінювання встановлює, що максимальний бал судді за критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики — 250 балів, за критерієм доброчесності — 250 балів. Загалом 1000 балів.

ВККС у новому складі високо оцінила професійну етику “судді Майдану” Лариси Радуцької — 210 балів з 250 можливих. За критерієм доброчесності суддя набрала 180 балів з 250. Мотиви, з яких виходили члени колегії у складі Сидоровича, Волкової, Кидисюка та Омельяна під час виставлення таких балів, у рішенні зазначені максимально розмито. Незрозуміло, чому суддя за критерієм етики набрала 210 балів, а не скажімо 100 або 50 (або взагалі 0, як мало б бути відповідно до затверджених самою ж ВККС спільних з ГРД індикаторів). На жаль, Комісія у пленарному складі визнала суддю Радуцьку такою, що відповідає займаній посаді.
‍
Цей підхід успадкований ще з минулого складу ВККС, коли суддя Майдану Ада Педенко у 2019 році була оцінена за критерієм етики у 172 бали, а за критерієм доброчесності — 190 балів. Вже у 2023 році суддя Педенко, попри “багатий на досягнення” висновок ГРД й кричущі порушення при закритті проваджень за нетверезе водіння, успішно пройшла співбесіду на пленарному засіданні ВККС.
‍
Ще однією проблемою є дозбирування балів до мінімально необхідного. Так, суддя Любчик, який зі 106 розглянутих справ за нетверезе водіння відпустив без покарання 35 правопорушників, отримав оцінку 670,75 бала, яка є мінімально прохідною (більш як 67% з 1000). Етичність судді колегія у складі членів ВККС Чумака (доповідач), Сабодаша та Пасічника, оцінила в 170 балів з 250, а доброчесність — 175 балів з 250. Виникає аналогічне питання — чому не 0?

Ця ж колегія ВККС дозбирала 166,5 балів за етику та 154 за доброчесність до мінімально прохідних 671 бала для судді Луньової.

Члени Комісії відмовляються озвучувати публічно за що і на скільки знижують бали, таким чином залишаючи собі широкий люфт для “порятунку” окремих суддів за незрозумілими критеріями.

З цього можна зробити висновок, що члени ВККС нараховують бали за критеріями етики й доброчесності як їм зручно. Навіть встановивши порушення індикаторів доброчесності, члени Комісії мають можливість дозбирати необхідну кількість балів, щоб “відбілити” суддю.

У вересні 2023 року ВККС оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах. У звʼязку зі змінами до закону з переможцями конкурсу Комісія тепер проводить співбесіду, після чого може рекомендувати кандидата на посаду судді.

З січня по травень 2024 року Комісія провела співбесіди з понад 400 переможцями конкурсу, більшість з яких рекомендувала призначити на посаду судді. Проте швидкість подекуди не означала якість таких співбесід.
‍
Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія оцінює суддів на основі індикаторів, затверджених з ГРД. Але під час добору суддів на вакантні посади у місцеві суди таких індикаторів немає, і колегії застосовують різні підходи на власний розсуд.

Рекомендації кандидатів є формальними та не містять обґрунтування. Мотиви відхилення зауважень громадськості щодо недоброчесності кандидатів залишаються незрозумілими.

Зокрема члени колегії ВККС Коліуш та Гацелюк рекомендували (член ВККС Мельник — проти) призначити суддею Кирила Олійника, помічника судді Верховного Суду. Громадськість надіслала звернення до Комісії про те, що кандидат не задекларував дохід брата у розмірі 1 мільйона гривень та міг занизити вартість свого майна з метою уникнення фінансового моніторингу. Попри ці та інші зауваження кандидат все ж отримав рекомендацію. У рішенні колегія ВККС спростувала наведені факти недоброчесності одним реченням: “не отримано інформації про кандидата, яка б породжувала обґрунтовані сумніви в … дотриманні ним етичних норм, у бездоганній поведінці …, а також щодо законності джерел походження майна”.

Ця ж колегія рекомендувала кандидата Олександра Базова. Члени ВККС під час співбесіди акцентували на порушенні кандидатом вимог антикорупційного законодавства. Зокрема кандидат стверджував, що у нього немає ні доходів, ні видатків з 2017 року, які б він мав декларувати, а за все начебто платять батьки. Проте в порушення закону отримані доходи (у тому числі подарунки від батьків) суддя не декларував. Також були питання до професійної компетентності, Базов не зміг відповісти на запитання, що вважається «подарунком» за антикорупційним законодавством. Колегія все ж рекомендувала призначити Олександра Базова суддею. Цього разу члени ВККС Гацелюк та Мельник — за, Коліуш — проти. Рішення ідентичне, ні слова про те, що було на співбесіді!

Інша колегія ВККС відзначилася блискавичною швидкістю проведення співбесід, що тривали менше, ніж у закладах швидкого харчування. Співбесіда з Ольгою Михалюк, помічницею голови апеляційного господарського суду, чоловік якої є суддею, тривала 7 хвилин. Згідно з деклараціями кандидатка та її сім’я володіють коштовним майном невідомого походження. Але членів колегії Сидоровича, Волкову та Кидисюка цікавило лише те, чи зможе кандидатка переїхати до іншої місцевості. Отримавши ствердну відповідь, колегія рекомендувала Михалюк до призначення суддею. Обґрунтування в рішенні ідентичне, “не отримано інформації…”, а отже, можна й не розбиратися.

Також колегія у складі членів ВККС Сидоровича, Волкової та Кидисюка рекомендувала призначити на вакантну посаду судді співробітницю Офісу генпрокурора Юлію Буланову. Колегія не мала бажання встановлювати джерела походження коштів брата кандидатки, який подарував їй квартиру за понад 8 млн грн. Зараз питання походження майна зʼясовує ВРП. Також попри 22 роки стажу в органах прокуратури, кандидатка не змогла відповісти на елементарні питання, як от чи може прокуратура подавати позови в інтересах держави. Звісно, ніякі згадки про казуси на співбесіді у рішенні колегії не відображені.

У послужному списку цієї ж колегії рекомендації Олександру Іщенку, який у Нацшколі суддів був відповідальним за підготовку тестів та мав доступ до практичних завдань для проведення іспиту кандидатів на посаду судді, та Олені Білогруд, працівниці секретаріату ВККС, яка теж могла мати доступ до тестових і практичних завдань. Як не дивно, зазначені кандидати отримали дуже високі бали за тести та практичне завдання й були першим та другою за рейтингом в пристоличний Ірпінський суд. До кандидатів було багато майнових питань (1, 2) з боку ЦПК та Автомайдану, але колегія видала два ідентичних рішення, ігноруючи ці факти.

Ще одна працівниця секретаріату ВККС, Оксана Мусієнко, з 2015 року обіймає посаду заступника директора департаменту, який відповідає за проведення кваліфікаційного іспиту на посаду суддів аналогічно була першою в рейтингу. Цього разу колегія у складі членів ВККС Сабодаша, Омельяна та Пасічника хоча б провела формальну перевірку інформації, яка проте нічого не довела й не спростувала.

Таким чином, деякі колегії ігнорують факти недоброчесності під час співбесід та не згадують про це у рішеннях. Така “державницька” позиція щодо заповнення вакантних посад суддів за будь-яку ціну може поглибити недовіру до судової системи та мати довгострокові негативні наслідки для правосуддя.

Секретаріат Комісії з 2015 року незмінно очолює Олена Пономаренко. До цього вона також півтора року обіймала посаду заступниці. Саме Пономаренко має нести відповідальність за виконання покладених на секретаріат Комісії функцій.

До діяльності Пономаренко дуже багато запитань. Насамперед члени Рахункової Палати під час аудиту ефективності використання Комісією бюджетних коштів протягом 2020-2022 років виявили, що керівниця Секретаріату систематично нараховувала та виплачувала собі та своєму заступнику Олександр Биструшкіну додаткові кошти, проте нараховувати такі виплати має право лише Голова ВККС, який у 2020-2022 роках був відсутній. Незрозуміло, за що була отримана така матеріальна допомога і чому виплати були здійснені з перевищенням повноважень та без врегулювання конфлікту інтересів?

На жаль, ці факти були проігноровані головою ВККС Ігнатовим та в.о. голови Сидоровичем. На додаток, Пономаренко залишилася на своїй посаді та все частіше почала зʼявлятися на спільних зустрічах керівництва з представниками донорів та органів суддівського врядування.

Також Пономаренко не спроможна належно організовувати роботу підлеглих їй працівників. Ми раніше повідомляли про те, що Секретаріат саботує заповнення суддівських вакансій. Так, рішення про рекомендування осіб про призначення суддею вперше тривалий час не публікувалися на сайті Комісії й не надсилалися до ВРП. В умовах нестачі суддівських кадрів і значного навантаження в судах питання про своєчасне призначення на посади суддів набуло неабиякого значення. Лише після однієї публікації на сайті Комісії було опубліковано більше рішень, ніж за півтора місяця до того. Виникла ситуація, коли рішення вчасно виготовлялися та підписувалися членами Комісії, але потім не надсилалися до ВРП для подальшого прийняття рішення.

Пономаренко як керівниця Секретаріату була відповідальна за якість аналізу кандидатів на посади суддів Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду; добір кандидатів на посаду судді; кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді. Втім такий аналіз у більшості випадків був поверховий, що не сприяло меті судової реформи.

На додаток, за дивним збігом обставин, двоє працівниць ВККС, Мусієнко та Білогруд, які вирішили стати суддями, отримали напрочуд високі бали за практичні завдання, що дозволило їм зайняти високі місця в кінцевому рейтингу. До слова, такі бали не отримали помічники суддів, які щоденно працюють з текстами судових рішень.

Задля досягнення якості в роботі Комісії потрібна доброчесність та професійність її Секретаріату. На жаль, цього не можна досягнути з Оленою Пономаренко на його чолі. А тому дуже важливим є оновлення керівного складу та проведення відкритого конкурсу на ключові посади в Секретаріаті.